Виховний захід до Дня Шевченка

Шевченкові березини Ведучий : Шановні діти ! Нас сьогодні запросили до української світлиці . Протягом свята ми з вами будемо господарями цієї затишної української оселі. Тож подаруємо один одному приємні хвилини спілкування . ( Під фонограму пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» до господи заходять діти) Ведучий : Щороку в березні до нас Значний приходить час . Це ж народився наш Тарас – Творець палких пісень . Благословен той день і час , Коли прослалась килимами Земля , яку скропив Тарас Дрібними росами – сльозами. Учень : Тануть вже сніги весною , І покрила ряст веселка . Повні сил й наснаги живої Всі вшановують пам’ять Шевченка. Учениця : Не на шовкових пелюшках , Не у великому палаці – В хатині бідній він родивсь , Серед неволі , тьми і праці . Учениця : Нещасна мати повила Його малого . Зажурилась … І цілу ніченьку вона За сина – кріпака молилась . Ведучий : У 1814 році в селі Моринці , у бідній хаті Григорія Шевченка народився ще один кріпак пана Енгельгарда і майбутній співець України – Тарас Шевченко . Важко жилося малому Тарасові , а ще важче стало тоді , коли замучена тяжкою працею померла мати , потім батько , і хлопець залишився круглим сиротою . Учень : Там матір добрую мою Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила . Там батько , плачучи з дітьми ( А ми малі були і голі ) , Не витерпів лихої долі , Умер на панщині !.. Ведучий : Малий Тарас був цікавим і допитливим хлопчиком , мав велику любов до життя , хоч дуже важко було йому , сиротині . На літо мачуха віддавала Тараса в пастухи . Учень : У тяжкій неволі Ріс малий Тарас . Він не вчився в школі , Він ягняток пас . Учень : Мені тринадцятий минало , Я пас ягнята за селом . Чи то так сонечко сіяло , Чи так мені чого було ? Мені так любо , любо стало , Неначе в бога … Уже покликали до паю , А я собі у бур’яні Молюся богу … І не знаю , Чого маленькому мені Тоді так приязно молилось , Чого так весело було ? Господнє небо , і село , Ягня , здається , веселилось ! І сонце гріло , не пекло . Та недовго сонце гріло , Недовго молилось … Запекло , почервоніло І рай запалило . Ведучий : А на зиму Тараса віддавали до дяка . Трохи на службу , трохи на науку . Тарас навчився читати , малювати , а згодом і вірші писати . Учениця : І Бог почув молитву материнську , І дав душі убогій силу , І в руки хлопцеві вложив Співецьку надзвичайну ліру . Учениця : І виріс він , і кобзу взяв , І струн її торкнувсь рукою , І пісня дивна полилась , Повита вічною журбою . ( Пісня «Зацвіла в долині червона калина» у виконанні учениці класу) Ведучий : А коли Тарасові минуло 15 років , його забрав пан Енгельгард за козачка . Козачок Тарас кожну хвилину , коли пана не було вдома , старався щось прочитати чи намалювати . Учениця : Нишком він малює Статуї в саду , А вночі віршує Про людську біду . Ведучий : У Петербурзі , в Літньому саду , Тараса запримітили художники і вирішили зробити все , щоб викупити його з неволі , бо кріпакові не можна було вчитися в академії на художника . Вчиться Шевченко у великих майстрів, сам малює чудові картини , та завжди у вільну хвилину повертається думкою на Україну і пише вірші , поеми . ( Уривок з поеми «Сон») Учень : …Світає , Край неба палає , Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає . Тихесенько вітер віє , Степи , лани мріють , Між ярами над ставами Верби зеленіють . Сади рясні похилились, Тополі поволі Стоять собі , мов сторожа , Розмовляють з полем . Ведучий : За революційні переконання Шевченка засилають у солдати на 10 років . 10 років муштри , 10 років туги за рідним краєм . Часто виходив Шевченко у казахський степ , пропечений сонцем , і зустрічав вечірню зірку . ( Уривок з поеми «Княжна ) Учень : Зоре моя вечірняя , зійди над горою , поговорим тихесенько в неволі з тобою . Розкажи , як за горою сонечко сідає , як у Дніпра веселочка воду позичає … ( Перегляд вистави ) Звучить пісня на слова Тараса Шевченка «Думи мої» Заходить жінка , одягнена в селянський одяг , несе запалену свічку , ставить її на столик біля портрета Т.Г.Шевченка . До неї підходить хлопчик . Хлопчик : Матуся , а правда , що небо на залізних стовпах тримається ? Мати : Так , синку , правда . (Жінка сідає на лаву , хлопчик біля неї , кладе голову на коліна матері , вона співає «Колискову» ) Хлопчик : А чому так багато зірок на небі ? Мати : Це коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює , і горить та свічка , поки людина не помре . А як помре , свічка гасне , зірочка падає . Бачив ? Хлопчик : Бачив , матусю , бачив …Матусечко , а чому одні зірочки ясні , великі , а інші ледь видно ? Мати : Бо коли людина зла , заздрісна , скупа , її свічка ледь – ледь тліє . А коли добра , любить людей , ясно , і світло це далеко видно . Хлопчик : Матусю , я буду добрим . Я хочу , щоб моя свічечка світила найясніше . Мати : Старайся , мій хлопчику . (Гладить його по голові ) (Мати виходить , хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями ) Ведучий : Тільки в 1857 році звільнили Тараса Шевченка з тюрьми і дозволили в’їзд у Петербург . Десятирічне вигнання породило ще більшу непокору . а через два роки Шевченкові дозволили поїхати на Україну і то під наглядом поліції . Але те , що побачив Тарас Шевченко , прикро вразило його. Милою була лише рідна природа . Учень : Садок вишневий коло хати , Хрущі над вишнями гудуть , Плугатарі з плугами їдуть , Співають ідучи дівчата , А матері вечерять ждуть . Учениця : Сім’я вечеря коло хати , Вечірня зіронька встає . Дочка вечерять подає , А мати хоче научати , Так соловейко не дає . Учень : Поклала мити коло хати Маленьких діточок своїх ; Сама заснула коло їх . Затихло все , тільки дівчата Та соловейко не затих . Ведучий : Тараса Шевченка в Україні заарештували і повернули до Петербурга . Учениця : Замовкла пісня на устах , Але в душі жила , бриніла І в серці бідного співця Вогнем палаючим горіла . Учень : Він рвався серцем із тюрьми На волю , до ланів широких , До тихих тих могил високих . Учениця : Він рвався , і прийшла вона , Сподівана , бажана воля . І все , чого не знав раніш , Тепер дала лукава доля . Учениця : Та сил в співця вже не було , Остання пісня продзвеніла . І в небо тихо піднеслась Душа поета наболіла . Ведучий : Довго Тарас Шевченко не прожив , через два роки помер . Мріяв він «про села веселі і людей веселих» , він щиро сподівався , що так буде колись . Учениця : Умер співець , і привезли Його на рідну Україну І коло синього Дніпра Йому насипали могилу . Учень : В серцях людей слова безсмертні . Й сьогодні по Вкраїні всій Бринять його пісні славетні . Учень : Слава , слава наш Кобзарю ! Малих діток рій За тобою йде юрбою Шляхом твоїх мрій . Учениця : Ти нам в синім небі злоті Протоптав стежки . Славу тобі ,наш Кобзарю , Звіщають віки. Учениця : Поклін тобі , Тарасе , Великий наш Пророче ! Для тебе вічно б’ється Те серденько дитяче ! Учениця : Ти кажеш рідний народ І рідний край кохати . Для нього кажеш жити , Для нього й умирати . Учениця : Ось тут перед тобою , Ми – українські діти – Святочно прирікаєм Сповняти ті завіти . Учень : На службу Україні , На чесне діло гоже , В ім’я святої правди Благослови нас , Боже ! Звучить «Заповіт» Т.Г.Шевченка